Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

2. Заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови, зокрема заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, іноземцям та особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

5. За бажанням здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови корінного народу, національної меншини України як окремої дисципліни.

6. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів освіти, у яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.

7. Особливості використання мов в окремих видах та на окремих рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Методична робота дошкільного навчального закладу спрямована на забезпечення успішності кожного педагогічного працівника. Цьому сприяють такі форми роботи:

• педагогічні ради;
• семінари;
• засідання творчої групи;
• консультації;
• колективні перегляди;
• самоосвіта педагогів.
  

Обговорюється використання кращих прийомів і методів. Головна увага приділяється розвитку зв’язного українського мовлення, розвитку знань про традиції та звичаї свого народу. Вся робота педагогічного колективу спрямована на  повноцінний  розвиток компетентності кожної дитини  закладу. У дошкільному навчальному закладі створено розвивальний життєвий простір, де діти навчаються з повагою відноситись один до одного, набувають знань про довкілля, природу рідного краю, видатних людей.   

Загальні відомості про заклад

      Дошкільний навчальний заклад здійснює свою діяльність  відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти України, програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Я у Світі».

      Базовий компонент дошкільної освіти України грунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», інших нормативних актах у галузі дитинства.

 

      Базовий компонент дошкільної освіти - це Державний стандарт дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

      У ньому зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих компетенцій випускником дошкільного навчального закладу перед вступом його до школи.

 

Засадами нового Базового компонента дошкільної освіти виступили:

• визнання самоцінності дошкільного дитинства, його особливої ролі в розвитку особистості;
• збереження дитячої субкультури;
• створення сприятливих умов для формування особистісної зрілості дитини, її базових якостей;
• пріоритет повноцінного проживання дитиною сьогодення у порівнянні з підготовкою до майбутнього етапу життя;
• повага до дитини, врахування індивідуального особистого досвіду дошкільника;
• компетентнісний підхід до розвитку особистості, збалансованість набутих знань, умінь, навичок, сформованих бажань, інтересів, намірів та особистісних якостей і вольової поведінки дитини;
• надання пріоритету соціально-моральному розвитку особистості, формування у дітей уміння узгоджувати особисті інтереси з колективними;
• формування у дітей цілісної, реалістичної картини світу, основ світогляду.
•  Вирішальне значення для повноцінного розвитку дитини має своєчасне оволодіння мовою, усім багатством її виражальних і змістових за­собів. Мовлення тісно пов’язане з пізнавальним розвитком дитини, при­лученням її до основ морально-етичної, емоційно-ціннісної та художньої культури.

 

      У підрозділі «Розвиток мовлення» визначено структурні компоненти змісту процесу формування мовлення дітей (розвиток мов­лення, навчання мови, мовленнєве виховання й мовленнєва компетен­ція, як одна з ключових базисних характеристик особистості).

      Розвиток мовлення передбачає цілеспрямоване формування у дітей певних мовленнєвих навичок і вмінь (чіткої й правильної звуковимови, доречного й усвідомленого добору слів чи інших мовних і позамовних засобів, використання слів у відповідній граматичній формі, зв’язне висловлювання про побачене, почуте, пережите тощо). Навчання мови передбачає практичне засвоєння й усвідомлення дітьми фонетичних, лексичних, граматичних, орфоепічних, семантич­них, стилістичних норм, що склалися історично, та адекватне засто­сування знань про мовні норми у мовленнєвій діяльності. Мовленнєве виховання пов’язане з вихованням у дітей інтересу й любові до рідної мови, поважного ставлення до неї, як до скарбниці, надбання україн­ського народу; прагнення висловлюватись граматично правильно, зро­зуміло для інших, дотримуватись культури рідної мови тощо. Основ­ним засобом розвитку мовлення дітей раннього та дошкільного віку є спілкування в різних його формах та системах (з дорослими, іншими дітьми).

      Реалізація триєдиної мети (навчання мови, мовленнєвий розвиток і мовленнєве виховання) такої роботи полягає у формуванні мовленнє­вої компетентності, що розглядається як готовність і спроможність ди­тини дошкільного віку адекватно й доречно використовувати мову в конкретних життєвих ситуаціях (висловлювати власні думки, наміри, бажання, прохання тощо), застосовуючи як мовні, так і позамовні (мі­міка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

      У старшому дошкільному віці введено рубрику «Навчаємося елемен­тів грамоти», спрямовану на досягнення кінцевого результату — фор­мування мовленнєвої та комунікативної компетенцій випускників до­шкільного навчального закладу, забезпечення наступності з питань мовленнєвої підготовки дитини до школи. Кожну рубрику суттєво до­опрацьовано і конкретизовано. 

 

      Незаперечним джерелом мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку є художня література, що позитивно впливає на всі структурні рівні мовлення (звукову культуру, лексику, граматику, зв'язне мовлення); збагачує когнітивну, емоційну сфери, сприяє моральному вихованню підростаючого покоління. Зміст роботи з художньо-мовленнєвої діяль­ності представлено в окремому підрозділі «Художня література».

     Тут сформульовано завдання ознайомлення дітей з книгою та значно поглиблено зміст роботи з художньою літературою за рахунок форму­вання різних видів компетенцій: когнітивно-мовленневої (знання про письменників, їхні твори в межах Програми; уміння відтворювати шайомий художній твір, читати з пам’яті вірші, пригадувати назву і пору тощо); поетично-емоційної (здатність виразно читати знайомі поетичні твори, здійснювати їх елементарний художній аналіз); оцінювально-етичної (уміння свідомо аналізувати вчинки персонажів, висловлювати власні судження); театрально-ігрової (розігрування змісту знайомих художніх творів). Уміщено переліки творів рекомендованої художньої дитячої літератури і фольклору для кожної вікової групи, ви­значено зміст і конкретні завдання роботи з фольклором і художніми шорами (казками, оповіданнями, поетичними творами тощо) для орга­нізації художньо-мовленнєвої діяльності з дітьми дошкільного віку и різних вікових групах. Ключовими напрямами роботи є розвиток ху­дожньо-естетичного сприймання і словесної творчості, розвиток мов­лення, виховання культури мовлення дитини, літературознавча підго­товка (пізнання, усвідомлення ідейно-естетичний зміст кожного прослуханого твору, певна обізнаність дітей із найпоширенішими жан­рами дитячої літератури і фольклору: казкою, оповіданням, колиско­вою, загадкою, закличкою, лічилкою, прислів’ям, скоромовкою тощо); збагачення емоційно-чуттєвого і когнітивного досвіду.    

 

      Важливим аспектом діяльності педагогів є ознайомлення дошкіль­ника із навколишнім світом. Зміст роботи у цьому напрямку представ­лено у підрозділі «Дитина у довкіллі». У процесі ознайомлення з на­вколишнім світом у дитини формуються елементарні уявлення про світ речей, предметів, іграшок, побутове життя та працю людей різних про­фесій; відбувається початкове становлення умінь діяти певним чином, вибудовується характер цих дій, вчинків; усталюється та ієрархізується система потреб, бажань та мотивів поведінки; виникають перші суд­ження про навколишній світ, що стає основою характеру та ціннісного ставлення до навколишнього світу, явищ та подій. У підрозділі для кож­ної вікової групи представлено доопрацьований зміст ознайомлення дітей із соціальним та предметним довкіллям, що становить змістову основу і компетентність мовленнєвого розвитку дітей (знання конкретних життєвих фактів, уявлення про навколишню дійсність стимулюють мовленнєву діяльність, збагачують мовлення) та виступає джерелом збагачення ігрової діяльності дошкільників. За тематичним  принципом висвітлено:

1. пізнавальні (система знань про суспільство, рідну країну, її державні символи, звичаї та традиції українського народу; практичнії уміння діяти у предметному довкіллі);

2. розвивальні (розвиток самосвітомості, прагнення до активного пізнання предметного та соціального довкілля, особистісної культури  в довкіллі; виокремлено формування елементів техніко-технологічної культури — розуміння призначення транспортної техніки, електрики, відеотехніки, комп’ютерних технологій, а також передбачено цілеспрямоване формування безпечного поводження з небезпечними для життя  дитини інструментами, технічними приладами, побутовою технікою! тощо);

3. виховні завдання (виховання поміркованого і дбайливого ставлення до соціального і предметного довкілля та ін.).

 

      У підрозділі «Граючись, зростаємо» рекомендовано ігри різних видів з ускладненням для кожної вікової групи; виокремлено освітні  завдання творчих ігор та ігор за готовими правилами — діти привчаються до спільних дій, набувають умінь товаришувати, дружити, помічати та розуміти один одного, підтримувати, допомагати, творчо себе  проявляти; окремо розглядаються ігри, що мають дидактичне спрямування: через них під керівництвом педагога дошкільнята оволодівають  мовою, математичним змістом, закріплюють знання про навколишній світ, вправляються у рухах тощо. Особливе місце в освіті дітей до­шкільного віку посідають народні ігри. Це — універсальна скарбниця духовних надбань народу. Видове розмаїття ігор у дошкільному на­вчальному закладі свідчить про реалізацію основного постулату до­шкільної педагогіки: гра є провідною діяльністю дитини цього віку, вона сприяє формуванню базових засад особистості, її всебічному розвитку та створює умови для переходу на більш високий ступіть розвитку. Стан ігрової діяльності в групі є також показником педагогічної майстерності вихователя.

     Своєчасно ввести дитину у світ рідної природи, виховати любов до неї, пізнавальний інтерес до природних явищ, закласти основи еколо­гічного виховання — важливе завдання роботи дошкільного закладу. Зміст тематичного підрозділу «Ознайомлення з природним довкіллям» багатоплано­вий і відповідно конкретизований, у ньому визначена система доступних дітям певного віку цілісних уявлень про природне оточення, пізна­вальні дії (практичні, сенсорні, дослідницькі) та види діяльності, якими дошкільники оволодівають. Розкрито наступні освітні завдання: на­вчити дітей спостерігати за природою, на емоційно-сенсорній основі і приймати та оцінювати естетичну своєрідність природних об’єктів та днищ у розмаїтті чуттєвих характеристик; цікавитись довкіллям, тур­буватись про цього; розповідати, запитувати, передавати враження в розповідях, музично-рухових імпровізаціях, малюнках; сформувати кіатність співпереживати природі, виховувати потребу її оберігати, за­міщати від бездумного або шкідливого втручання. Результатом такої роботи має стати сформоване ціннісне ставлення дітей до природи, в і кому відображаються інтелектуальні, емоційні, творчі та інші можливості та потреби дитини. Підрозділ побудований за сезонним принци­пом, а теми розташовані концентрично. Це дасть змогу на щоразу складнішому матеріалі розширювати, збагачувати, систематизувати уявлення дітей про природу, забезпечуючи їхню цілісність; дозволить створювати і цінову для накопичення певних фактів, вправляти дошкільників у пев­них уміннях, навичках, розвивати творчі здібності.

     Важливе значення для розвитку пізнавальної активності має фор­мування у дітей початкових математичних уявлень, що дозволяють орі­єнтуватися в кількісних, просторових та часових відношеннях. Зміст підрозділу «Сенсорно-пізнавальна діяльність»для кожної вікової групи має два основних аспекти:

1. обстеження предметних фактів та явищ;
2. формування системи логіко-пізнавальних дій. Тобто процес засво­єння математичного змісту означає виконання дітьми певних дій зі спе­цифічним матеріалом. А тому при здійсненні програмових завдань ос­новною метою вихователя має бути не тільки кількість математичних фактів, які вивчають діти (множини, величини, розміщення в просторі, форми), а й формування основних видів пізнавальних дій — практич­них, сенсорних, мислительних, за допомогою яких виділяються, усві­домлюються, узагальнюються різноманітні математичні уявлення. У системі навчально-виховної роботи з математичним змістом основне місце мають інтегровані (індивідуальні та групові) заняття, на яких ма­тематика поєднується з конструюванням, ліпленням, аплікацією, фі­зичними вправами, спостереженнями в природі тощо.

 

     Прилучити дитину до краси і гармонії, до світу мистецтва, пробу­дити її творчі сили й бажання займатися різними видами художньої ді­яльності — надзвичайно важливе завдання виховання. У тематичному підрозділі  «Світ мистецтва»   художня діяль­ність дитини розглядається як поєднання тих видів діяльності, які спря­мовані на розвиток творчої активності, ініціативності, образного мисления, уяви і фантазії, вміння сприймати чарівність та унікальність на­вколишнього світу, берегти і творити красу. Спеціальна орієнтація на­вчально-виховного процесу в дитячому садку, його систематичність і відповідність особливостям розвитку дитини сприяють вихованню у неї художніх потреб, прагнення до краси в побуті, у природі, в най­ближчому оточенні, а далі — розуміння краси як окремої соціальної по­треби людської культури. Ці інтереси розвиваються, підсилюються в умовах художньої діяльності самої дитини і стають уже на кінець до­шкільного віку основою творчого ставлення до різноманітних завдань, а згодом і до праці.

     Художня діяльність поєднує всі види образотворчої діяльності (ма­лювання, ліплення, аплікація), словесну творчість, музикування, кон­струювання, художню працю тощо. Тут узагальнюється весь досвід ди­тини (інтелектуальний, етичний, естетичний, трудовий), доповнюються, конкретизуються ті знання і способи діяльності, які дитина опанувала, в них виділяється нова ознака, новий параметр для орієнтації в навко­лишньому світі — краса, естетичні цінності, що мають принципове зна­чення в житті людини, визначаючи рівень її культури.

      У народному мистецтві, його традиціях є витоки і національної, і за­гальнолюдської культури, а тому у вихованні кожної дитини традиції українського народного побуту і мистецтва — образотворчого, літера­турного і музичного фольклору, національної класики — мають посісти провідне місце.

      Тематика занять тісно пов’язана з сезонними явищами природи, улюбленими творами художньої літератури, працею людей, традицій­ними святами, визначними подіями. Умовою ефективності художнього виховання є доречне поєднання художнього слова, музики і образо­творчої діяльності, їх взаємний вплив, взаємне збагачення

 

Ігрова діяльність

 

Оновлення системи дошкільної освіти, процеси гуманізації та демократизації у ньому зумовили необхідність активізації взаємодії дошкільного закладу з сім'єю. Сім'я - первинний унікальний соціум, дає дитині відчуття психологічної захищеності, емоційного «тилу», підтримку. Сім'я - це ще й джерело суспільного досвіду. Тут дитина знаходить приклади для наслідування, тут відбувається його соціальне народження.

Вітчизняною педагогічною наукою накопичено значний досвід у сфері взаємодії дитячого садка і сім'ї: К. Д. Ушинський, Н.К. Крупська, П.Ф. Лесгафт, А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинський. Актуальними для сучасного педагогічного процесу є їх наукові узагальнення і висновки про те, що сім'я - початок всіх початків, той виховний інститут, де закладаються основи всебічно розвиненої особистості. І якщо ми хочемо виростити морально здорове покоління, то повинні вирішувати цю проблему «всім світом»: дитячий садок, сім'я, громадськість. Взаємодія сім'ї та ДНЗ відіграє важливу роль у розвитку і вихованні дитини.

В даний час взаємодія з батьками вихованців, займає гідне місце в ряду пріоритетних напрямків виховно-освітнього процесу дошкільних закладів. Більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність родинного виховання поряд з необхідністю психолого-педагогічної допомоги батькам.

Сучасні дослідники відзначають важливість взаємодії педагогів і батьків для виховання і розвитку дітей дошкільного віку. Включення сім'ї як партнера і активного суб'єкта в освітнє середовище дошкільного навчального закладу якісно змінює умови взаємодії педагогів і батьків, що мають власні стратегічні інтереси у сфері дошкільної освіти дитини.

У своїх роботах, вчені пропонують різні форми і методи плідної співпраці дошкільного закладу і сім'ї - Т.ЗВ. Доронова, Т. А. Маркова, Е. П. Арнаутова; розкривають необхідність саморозвитку вихователів і батьків - А.В. Козлова, О.П. Арнаутова; пропонують інтерактивні форми роботи педагога з сім'єю - О.П. Арнаутова, Т. Н. Доронова, О.В. Солодянкіна.

Т.А. Маркова, Н.Ф. Виноградова, Г.Н. Годіна, Л.В. Загик, звертають увагу на зміст роботи з сім'єю:

- єдність у роботі ДНЗ і сім'ї з виховання дітей;

- взаємна довіра у взаєминах між педагогами і батьками;

- використання різноманітних форм роботи дитячого садка з сім'єю в їх взаємозв'язку;

- індивідуальні та групові форми роботи з батьками.

Автори закладають в основу організації взаємодії ДНЗ з сім'єю принципи спадкоємності узгоджених дій, зворотного зв'язку, індивідуального підходу до кожної сім'ї.

Включення сім'ї як партнера і активного суб'єкта в освітнє середовище дошкільного навчального закладу якісно змінює умови взаємодії педагогів і батьків, що мають власні стратегічні інтереси у сфері дошкільної освіти дитини.

В даний час проблема процесу взаємодії педагогів і батьків у виховно-освітньому процесі, може бути успішно вирішена на основі єдиних підходів до планування спільної діяльності, вибору показників результативності роботи, єдиною методологічною, організаційно-структурної та методичної основи.

Разом з тим, необхідно підкреслити, що зараз все більше уваги починає приділятися взаємодії дитячого садка і сім'ї. Практичні працівники намагаються найбільш повно використовувати весь педагогічний потенціал традиційних форм взаємодії з сім'єю і шукають нові, інтерактивні форми співпраці з батьками у відповідності із зміною соціально-політичних та економічних умов розвитку нашої країни [63, 82].

Тому не випадково в останні роки почала розвиватися і впроваджуватися нова філософія взаємодії сім'ї та дошкільного закладу. В основі її лежить ідея про те, що за виховання дітей несуть відповідальність батьки, а всі інші соціальні інститути покликані підтримувати і доповнювати їх виховну діяльність.

Ідея взаємозв'язку суспільного і сімейного виховання знайшла своє відображення у низці нормативно-правових документів, у тому числі в «Концепції дошкільного виховання», «Типове положення про дошкільному освітньому установі» (Наказ Міносвіти РФ від 27.10.2011 N 2562) , Законі «Про освіту» (2013) - федеральний закон від 29.12.2012 N 273-ФЗ "Про освіту в Російській Федерації".

Так, у законі «Про освіту» у ст.44, п.1.записано, що «батьки (законні представники) неповнолітніх осіб, що навчаються, мають переважне право перед усіма іншими особами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального та інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці» .

Співпраця педагогів і батьків припускає рівність позицій партнерів, шанобливе ставлення один до одного взаємодіючих сторін з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей і здібностей. Найважливішим способом реалізації співробітництва педагогів і батьків є їх взаємодія, в якому батьки - не пасивні спостерігачі, а активні учасники виховного процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, про необхідність нововведень у співпрацю з батьками. Необхідна розробка і впровадження системи роботи для активного включення батьків у життя ДОУ. Все це дозволяє нам розглядати роботу з батьками як важлива умова успішної педагогічної діяльності ДНЗ на сучасному етапі модернізації системи освіти. У зв'язку з цим, питання пошуку і здійснення сучасних форм взаємодії дошкільного закладу з сім'єю на сьогоднішній день є одним з найактуальніших.

Особливості організації інтерактивних форм взаємодії з сім'єю.

В сучасному дошкільному закладі використовуються нові, інтерактивні форми співпраці з батьками, що дозволяють залучити їх в процес навчання, розвитку і пізнання власної дитини.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови від слова «interact», де «inter»- взаємний, «act»- діяти.

Інтерактивний-означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (наприклад, людиною).

Звідси, інтерактивні форми взаємодії - це, насамперед, діалог, в ході якого здійснюється взаємодія.

Розглянемо основні характеристики «інтерактиву»:

- це спеціальна форма організації, з комфортними умовами взаємодії, при яких вихованець відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність;

- процес взаємодії організується таким чином, що всі учасники виявляються залученими в процес пізнання, обговорення;

- діалогове спілкування веде до взаємодії, взаєморозуміння, спільного прийняття найбільш загальних, але значимих для кожного учасника завдань;

- кожен учасник вносить свій особливий індивідуальний внесок, має можливість обмінятися знаннями, власними ідеями, способами діяльності, почути іншу думку колег;

- виключається домінування як одного виступаючого, так і однієї думки;

- формується вміння критично мислити, міркувати, вирішувати суперечливі проблеми на основі аналізу почутої інформації і зміни обставин;

- формується повага до чужої думки, вміння вислуховувати, робити обґрунтовані висновки;

- учасник може не тільки висловити свою думку, погляд, дати оцінку, але і, почувши доказові аргументи колег, відмовитися від своєї точки зору або суттєво змінити її;

- учасники вчаться зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, правильно висловлювати свої думки, брати участь в дискусіях, професійно спілкуватися;

-показником ефективності групової діяльності є, з одного боку, продуктивність праці групи (її продуктивність), з іншого - задоволеність членів групи спільною діяльністю.

Цілі інтерактивної взаємодії можуть бути різними:

- обмін досвідом;

- вироблення загальної думки;

- формування умінь, навичок;

- створення умови для діалогу;

- групового згуртування;

- зміни психологічної атмосфери.

Найбільш загальною задачею педагога в інтерактивній технології є фасилітація (підтримка, полегшення) - напрям і допомогу процесу обміну інформацією:

- виявлення різноманіття точок зору;

- звернення до особистого досвіду учасників;

- підтримка активності учасників;

- з'єднання теорії та практики;

- взаємозбагачення досвіду учасників;

- полегшення сприйняття, засвоєння, взаєморозуміння учасників;

- заохочення творчості учасників.

Все вищесказане визначає концептуальні позиції інтерактивних форм взаємодії:

• Інформація повинна засвоюватися не в пасивному режимі, а в активному, з використанням проблемних ситуацій, інтерактивних циклів.

• Інтерактивне спілкування сприяє розумовому розвитку.

• При наявності зворотного зв'язку відправник і одержувач інформації міняються комунікативними ролями. Початковий одержувач стає відправником і проходить всі етапи процесу обміну інформацією для передачі свого відгуку початковому відправника.

• Зворотний зв'язок може сприяти значному підвищенню ефективності обміну інформацією (навчальної, виховної, управлінської).

• Двосторонній обмін інформацією хоча й протікає повільніше, але більш точний і підвищує впевненість у правильності інтерпретації.

• Зворотний зв'язок збільшує шанси на ефективний обмін інформацією, дозволяючи обом сторонам усувати перешкоди.

• Контроль знань повинен припускати вміння застосовувати отримані знання на практиці.

Інтерактивні методи виконують діагностичну функцію, з їх допомогою виявляються батьківські очікування, уявлення, тривоги і страхи, причому, оскільки їх діагностична спрямованість для батьків неочевидна, то можна отримати інформацію, на яку значно менший вплив надає чинник соціальної бажаності.

Застосування інтерактивних методів дозволяє значно поглибити вплив педагога на батьків. Вони отримують досвід безпосереднього проживання і отреагирования, що сприяє інтеграції психолого-педагогічних знань і навичок.

В даний час активно використовуються нетрадиційні інтерактивні форми роботи з батьками, засновані на співпраці та взаємодії педагогів і батьків. В нових формах взаємодії з батьками реалізується принцип партнерства, діалогу. Заздалегідь спланувати суперечливі точки зору з питань виховання дітей (покарання та заохочення, підготовка до школи тощо). Позитивною стороною таких форм є те, що учасникам не нав'язується готова точка зору, їх змушують думати, шукати власний вихід із ситуації.

Сімейні клуби. На відміну від батьківських зборів, в основі яких повчально-повчальна форма спілкування, клуб будує відносини з сім'єю на принципах добровільності, особистої зацікавленості. В такому клубі людей поєднує загальна проблема і спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулюється і запитується батьками. Сімейні клуби - динамічні структури. Вони можуть зливатися в один великий клуб або дробитися на більш дрібні, - все залежить від тематики зустрічі і задуму організаторів .

Дискусія є однією з найважливіших форм діяльності, що стимулює формування комунікативної культури.

Об'єктом дискусії може стати дійсно неоднозначна проблема, по відношенню до якої кожний учасник вільно висловлює свою думку, яким би складним і несподіваним воно не було.

Успіх або неуспіх дискусії визначається, в тому числі формулюванням проблеми і питань.

Розрізняють наступні форми дискусії:

• круглий стіл - найвідоміша форма; особливість її полягає в тому, що учасники обмінюються думками один з одним при повному рівноправність кожного;

• симпозіум - обговорення якої-небудь проблеми, в ході якого учасники по черзі виступають з повідомленнями, після чого відповідають на запитання;

• дебати - обговорення у формі заздалегідь підготовлених виступів представників протистоять, протиборчих сторін та спростувань, після чого слово надається для запитань і коментарів учасникам від кожної команди.

Педагогічна цінність дискусії збільшується, якщо усвідомлюється і сам процес обговорення, а представлення своєї точки зору допомагає всебічно осмислити власну позицію і зрозуміти іншу точку зору, освоїти нові відомості, аргументи. Більш глибокий аналіз дискусії можна провести, якщо записати на диктофон.

Організовуючи дискусію, провідний орієнтує учасників на уважне, неупереджене ставлення до різних думок, фактів і тим самим формує у них досвід конструктивної участі в обміні думками, судженнями. Освоєння моделей спілкування, які включають дискусію, неминуче пов'язане з роботою над зміною власної особистості в сторону дискусійної культури, якої так бракує в навколишньому світі[,Соловей С., Львова Т., Дубко Р. Дискусія як форма роботи з батьками]

Інтерактивні ігри - як засіб взаємодії з батьками.

Інтерактивна гра - це інтервенція (втручання) провідного в групову ситуацію «тут і тепер», яка структурує активність членів групи у відповідності з певною навчальною метою.

Спрощений світ інтерактивних ігор дозволяє учасникам краще, ніж в складному реальному світі, пізнати і зрозуміти структуру і причинно-наслідкові взаємозв'язки, що відбувається. Таким чином, можна більш ефективно і з відносно малим ризиком навчитися новим способам поведінки і перевірити на практиці свої ідеї.

Такі інтервенції відомі під іншими назвами - «структурують вправи», «моделюючі ігри», «рольові ігри» і т. п.

Термін «інтерактивні ігри», підкреслює два основних ознаки: ігровий характер і можливість взаємодії.

Інтерактивні ігри пробуджують цікавість в учасників, готовність до ризику, вони створюють ситуацію випробування і дарують радість відкриттів, що властиво всім іграм.

Інтерактивні ігри можуть бути класифіковані за різними підставами:

- в залежності від цілей. Завжди важливо задавати собі питання: «Чому я обираю саме цю інтерактивну гру? Які цілі при цьому переслідують;

- від кількості учасників. Деякі ігри припускають індивідуальну роботу учасників, інші - роботу в парах, у трійках, четвірках, в малих групах. Існують ігри, у яких вступає у взаємодію вся група. Можна організувати гру так, що малі групи будуть змагатися один з одним або якась частина учасників буде спостерігати за діями інших.

- Час, необхідний для проведення подальшої оцінки інтерактивної гри, є ще одним важливим класифікаційним критерієм.

- Ще одна підстава для класифікації ігор - засоби спілкування, які використовуються в ході їх проведення. Існують «вербальні» ігри, в яких учасники розмовляють один з одним, є «невербальні», в яких вони взаємодіють один з одним за допомогою «мови тіла». Існують і інші засоби самовираження - малюнки, шуми і звуки, виготовлення тривимірних об'єктів, лист і т. п. Класифікувати ігри за цією підставою важливо тому, що зміна засобів взаємодії в процесі роботи робить позитивний вплив на готовність учасників до навчання і підтримує їх готовність до розвитку. Виходячи з усього цього, педагог повинен піклуватися про те, щоб засоби спілкування час від часу змінювалися.

Чотири кроки в роботі з інтерактивними іграми:

Крок 1. Аналіз групової ситуації

Педагог повинен оцінити ситуацію в групі в цілому і потреби кожного учасника, щоб зрозуміти, якою повинна бути активність батьків.

Крок 2. Інструктування учасників

Після того як вихователь вирішив запропонувати батькам інтерактивну гру, він повинен пояснити, що саме слід робити. Етап інструктування містить в собі наступне:

• Інформацію про цілі проведення гри. Після цього він так само коротко інформує батьків, чого вони можуть навчитися з допомогою інтерактивної гри.

• Чіткі інструкції про процесі. Чим більш наочні, лаконічні і переконливі пояснення педагога, тим швидше батьки будуть готові до співпраці.

• Впевнене поведінка педагога.

• Акцент на добровільності. Ні у кого з батьків не повинно виникнути враження, що він зобов'язаний приймати участь в інтерактивній грі.

Крок З. Проведення гри

На цій стадії педагог контролює здійснення запланованої діяльності і дає подальші інструкції, роз'яснює неправильно зрозумілі вказівки і стежить за дотриманням часових рамок і правил. І нарешті, він уважно спостерігає за тим, що роблять учасники.

Крок 4. Підведення підсумків

Педагог повинен допомогти учасникам проаналізувати свій досвід: заохочення обміну досвідом, допомога в усвідомленні особливостей розглянутого питання, допомога в знаходженні зв'язку між отриманим у грі досвідом і поведінкою у повсякденному житті.

Мотивуюча сила інтерактивних ігор:

Кожну інтерактивну гру можна розглядати як структуровану навчальну ситуацію, що дозволяє батькам розвивати нове розуміння розглянутого питання і формувати нові моделі поведінки. Ігри можуть значно посилити мотивацію учасників у виховному процесі. Ігри допомагають соціалізації і розвитку особистості учасників, дають їм можливість перевірити на практиці різні підходи, розвинути і інтегрувати різні переконання, навички та здібності.

Навчання за допомогою інтерактивних ігор супроводжується «присвоєнням знань». Це означає, що батьки, наприклад, не тільки розповідають дітям про результати дискусії в батьківській групі, але можуть почати вести себе так, щоб стати для дітей чуйним і конструктивно обмежує авторитетом, надає одночасно теплоту і можливість прояву самостійності.

Специфічні аспекти інтерактивних ігор, мотивуючі батьків:

- активна участь - учасники можуть спостерігати власні складні внутрішні процеси, спілкуватися з іншими вербально і не вербально, грати різні ролі, сперечатися один з одним, приймати рішення

- зворотний зв'язок - учасники не тільки експериментують з власним і чужим поведінкою, але і творять для себе, що і як вони зробили. Вони ведуть себе певним чином і отримують зворотний зв'язок, як через власне усвідомлення, так і приймаючи інформацію від інших. В одній і тій же навчальній ситуації учасники по-різному бачать наслідки своїх дій і своєї поведінки. В такому випадку зворотний зв'язок дуже корисна для навчання.

- відкриті результати - ніхто не знає, що отримає він сам і група в інтерактивній грі, які будуть результати, як будуть реагувати інші учасники. В інтерактивній грі не існує правильних або неправильних рішень. Шанується реальність, а питання про доцільність певного способу поведінки кожен вирішує сам, прислухаючись до власним внутрішнім відчуттям або до зворотного зв'язку від інших учасників.

- облік природних потреб - під час гри батьки можуть переміщатися в просторі, встановлювати вербальний і невербальний контакт один з одним і вивільняти при цьому фізичну енергію.

- змагання та співпрацю. Ряд інтерактивних ігор містять елементи змагання. Більшість інтерактивних ігор зміцнюють дух співробітництва. Багато види діяльності вимагають спільних дій двох людей або цілої групи.

Переваги інтерактивних ігор:

• Інтерактивні ігри можуть створити мотивацію. Вони пробуджують цікавість учасників, доставляють їм задоволення, посилюють інтерес до взаємодії між людьми.

• Інтерактивні ігри можуть створити тривалу зацікавленість у саморозвитку і в розкритті свого людського та батьківського потенціалу.

• Вони полегшують введення нових комунікативних і поведінкових норм.

• Інтерактивні ігри допомагають людині побачити особливості виховно - освітнього процесу в ДНЗ, відчути всю складність психічних, соціальних і організаційних процесів, зрозуміти їх взаємозв'язок і навчитися їх використовувати у вихованні дітей.

• Інтерактивні ігри можуть сприяти появі у батьків нових уявлень і ціннісних орієнтації, заснованих на отриманому досвіді.

• Інтерактивні ігри можуть збалансувати активність учасників.

• Інтерактивні ігри можуть створити позитивну установку у батьків по відношенню до педагога працюючого з їх дітьми і сприяти конструктивній полеміці з ним.

• Інтерактивні ігри з батьками сприяють опрацювання найважливіших проблем у вихованні дітей дошкільного віку.

Тематичні акції - це одна з інтерактивних форм роботи з батьками. Акції спрямовані на співпрацю сім'ї у вирішенні проблем освіти і виховання дітей, підвищення ролі і відповідальності батьків у справі громадянської освіти і виховання дитини. Дані акції можуть бути як общесадовскими, так і груповими. Основними цілями проведених акцій є: формування системи педагогічної взаємодії ДНЗ і сім'ї в інтересах розвитку особистості дитини, розробка технології реалізації цієї взаємодії за різними напрямками.

В результаті проведення акцій створюється сприятливе середовище для підвищення кількості контактів батьків з педагогами, формуються позитивні відносини батьків до установи, виростає потреба в організації сімейного досуга.В ході реалізації тематичних акцій вирішуються наступні завдання сімейного виховання: фізичний розвиток дитини, трудове, патріотичне виховання, формування екологічної культури, підготовка до сімейного життя та інші.

Тематичні акції, як інтерактивна форма взаємодії з батьками, сприяють розширенню уявлень у дітей і батьків за різним освітнім областям програми, зокрема, вони можуть бути спрямовані на формування ціннісних відносин до рідного міста, до його історії, основних визначних пам'яток, що сприятиме підвищенню рівня знань у дошкільників про рідний край, активізувати співробітництво дитячого садка і сім'ї у вирішенні актуальних питань патріотичного виховання.

Велика підготовча робота вихователів до проведення таких акцій сприяє підвищенню їх професійної майстерності, розширення наявних уявлень про роботу з дітьми і батьками. Залучення до співпраці різних фахівців ДНЗ сприятливо позначається на взаємодії всіх учасників педагогічного процесу.

В результаті проведення акцій створюється сприятливе середовище для підвищення кількості контактів батьків з педагогами, сформировываются позитивні відносини батьків до установи, виростає потреба в організації сімейного дозвілля.

Алгоритм підготовки, створення та проведення тематичних акцій:

- визначення цілей і завдань,

- складання плану акції,

- інтерактивні форми взаємодії з батьками дошкільнят (консультації, інтерактивні ігри, бесіди, анкетування, нетрадиційні батьківські збори, домашні завдання, конкурси),

- різні форми роботи з дітьми;

- спільні заходи з батьками та дітьми;

- підведення підсумків по заохоченню дітей і батьків в результаті проведених акцій.

Тематика акцій педагогам пропонується заздалегідь. Надалі йде творчий пошук, нестандартне рішення. Активне включення педагогів у створення тієї чи іншої тематичної акції - це можливість стати основними розробниками і виконавцями низки дій для досягнення мети. Не скуті чужими ініціативами, педагоги визначають проблеми, пропонують шляхи їх вирішення і самі разом з дітьми та їх батьками здійснюють їх, підвищуючи свій творчий та професійний рівень.

При проведенні тематичних акцій педагог через спрямовану організовану діяльність дітей вирішує педагогічні завдання: поглиблення знань, виховання якостей особистості, набуття дитиною досвіду життя серед людей-однолітків, дорослих.

Дані тематичні акції можуть використовуватися в роботі з батьками вихованців різного дошкільного віку, але особливо актуальними вони стають при організації інтерактивної взаємодії з батьками дітей старшого дошкільного віку.

Таким чином, взаємодія сім'ї і дитячого садка - це тривалий процес, довга і копітка праця, що вимагає від педагогів і батьків терпіння, творчості та взаєморозуміння. В нових формах взаємодії з батьками реалізується принцип партнерства, діалогу. Розмаїття інтерактивних форм взаємодії з батьками, дозволяє вихователям значно поліпшити відносини з сім'ями, підвищити педагогічну культуру батьків, розширити уявлення дітей з різним освітнім областям. Інтерактивні форми взаємодії батьків і ДОУ означає здатність взаємодії в режимі бесіди, діалогу. Основні цілі інтерактивної взаємодії - обмін досвідом, вироблення загальної думки, формування умінь, навичок, створення умови для діалогу, групове згуртування, зміна психологічної атмосфери. Виділяють такі нетрадиційні інтерактивні форми роботи з батьками, засновані на співпраці та взаємодії в режимі діалогу педагогів ДНЗ і батьків: сімейні клуби, дискусії: круглі столи, симпозіуми, дебати, семінари-тренінги, інтерактивні ігри, майстер - класи.

 

Тематичні акції - це нова форма інтерактивного взаємодії, які спрямовані на співробітництво сім'ї у вирішенні проблем освіти і виховання дітей з різним освітнім областям, підвищення ролі і відповідальності батьків у справі громадянської освіти і виховання дитини.